Сімейний Альманах Жила 7

Наше тіло не бреше. І все пам’ятає. Воно дивовижним чином зберігає в собі навіть те, що, здавалося б, давно і безповоротно витерте з пам’яті. І саме ці нестерті позначки вносять свої корективи в наше чітко продумане життя…
Тіло намагається правдиво говорити з нами, а ми відчайдушно ухиляємося від діалогу, вважаючи, що воно неідеальне, гріховне, бездушне… Психологи навіть стверджують, що нелюбу частину тіла обирають, щоб несвідомо перенести на неї незадоволеність життям або страждання.
Проте від тіла не потрібно тікати – адже воно найкращий друг, а не суперник, якого хай там що потрібно перемогти. Треба йти в глибину себе, слухати, чути навіть найтихіші натяки, щодня щиро дякувати за те, що воно є і багато що може, приймати з усіма «недоліками», які просто тануть під дією щирої любові, поважати кордони, торкатися (з дотриманням попереднього пункту!), а найголовніше – просто любити! Відданішого «коханця» я ще не зустрічала, так само як і запеклішого «супротивника» – це дзеркало, чисте і неспотворене дзеркало душі.
Наступного разу, коли вирішите критикувати його, подумайте про те, яку титанічну працю проробляють люди з обмеженими можливостями, щоб знайти з тілом спільну мову, всміхніться йому серцем, зробіть для нього щось прекрасне й обов’язково навчіть цієї дружби своїх дітей, адже, навчившись дружити з тілом, вони навчаться дружити зі світом.

Отже, 7 Жила – про тіло.